Які шедеври світового мистецтва вивезені зі Львова

Львів був і залишається багатим містом на шедеври світового мистецтва.

Експерти вважають, що впродовж 1939-1950 років Львів втратив більше 50% своєї культурної спадщини. Вивозили її до Польщі, до СРСР, до Німеччини, а ще сюди слід додати те, що було у приватних колекціях і власники вивезли все, коли самі емігрували до США та Канади. Сумно, але ті речі вже не повернути…

Втрачені шедеври Львова

📝 “Золоті Михалківські скарби” – унікальна колекція прикрас із золота ІХ-VIII ст. до н.е., знайдені біля с. Михалкова на Тернопільщині у 2-й половині ХІХ ст. – їх вивезли у 1940 р. до Москви або Санкт-Петербургу. Це найбагатша і найдорожча колекція, яка була у Львові – 7.5 кг золота унікальної важливості світового значення!!!

📝 полотно Рембрандта – спочатку було у музеї Любомирських (частина Оссолінеуму – тепер наукова бібліотека імені Стефаника), а в часи німецької окупації спершу перевезене до замку Вавель у Кракові, а далі до Берліна, де слід губиться – напевно в якійсь приватній колекції;

📝 ще одна картина Рембрандта “Автопортрет” була продана останніми власниками з роду Любомирських і так покинула Львів;

📝 25 рисунків Альбрехта Дюрера – це була третя у світі колекція робіт Дюрера! Теж знаходилася у музеї Любомирських. У липні 1941р. їх вивезли до Німеччини, де вони стали окрасою колекції Гітлера. Після війни рисунки “розбіглися” по світу – Німеччина, Канада, Голландія, США;

📝 у 1943-44 роках до Польщі вивезли величезну кількість стародруків та цінних книг з львівських бібліотек;

📝 у ці ж роки зі Львова вивезли роботи Рафаеля, Вазарі, Тіціана, Караваджо, Веронезе – все поїхало до Польщі;

📝 три полотна Яна Матейка також вивезли до Польщі (Краків та Люблін);

📝 з університетської бібліотеки вивезли понад 300 інкунабул та колекцію вірменських манускриптів (Вроцлав, Варшава);

Читайте також про Таємничі самозванці Львова

А ще ордени, монети, меблі, порцеляна та багато іншого – зі Львова вагонами вивозили все, що можна було і це справжня трагедія, бо повернути все це то як пішки дійти до місяця – нереально…