Львів на карантині, як живе місто під час Covid-19

львів на карантині

Львів на карантині, як живе місто Лева під час Covid-19. Львів та коронавірус, чи є життя у місті у час епідемії вірусу. A чи зустрічаються ще у Львові туристи, а що у цей час роблять місцеві мешканці? Взявши камере я вирушив у центр Львова шукати відповіді на ці запитання.

Не сподівався я, що перше відео та й перша “подорож” у 2020 році буде саме такою але маємо, що маємо. Епідемія внесла свої зміни у плани, довелось навіть зайнятись поверненням квитків та відміною бронювань. Якщо не знаєте як повернути гроші за квитку у Wizz Air, тоді читайте про це у попередньому дописі.

А як ви там на карантині, а що там з гречкою та запасами туалетного паперу – вистачить до 11 травня? Ви ж чули вже новину, що карантин в Україні продовжили, та?
Ну, нічого страшного, це ж не кінець світу ще трішки і можна буде спокійно сидіти вдома знаючи що це по своїй власній волі.

А взагалі нам ще повезло, що карантинні заходи в Україні знаходяться десь по середині шкали адекватності. З одного боку добре, що ми не в Індії живемо, де за недотримання карантину б’ють палками але шкода що і не у Швеції, де працюють бари та люди вільно гуляють містом.

У Львові, як і в інших містах України діють наступні заборони та обмеження:

  • У місті не працюють усі навчальні заклади, включаючи садочки та школи.
  • Заборонено відвідувати парки та навіть дитячі майданчики.
  • Потрібно ходити у масці та носити документи

У спальних районах людей на вулицях трішки більше, а от у цетрі глуш повна.

Місто, яке усі хочуть відвідати бодай один раз, де проживає майже мільйон мешканців, а кожного дня його відвідують 7 тисяч туристів – немов вимерло.

Гуляючи старенькими вуличками Львова подекуди ще зустрічаєш місцевих, що поспішають по справах та відважних але поодиноких туристів, які прикривають обличча захиснимии масками блукають безлюдним містом. Ця ситуація нагадує постапокаліптичне майбутнє, у якому ми неочікувано швидко опинились.

Чистий простір та тишу міста раптово перериває звук гучномовся, що сповіщає Львів’ян про карантин.

Дуже незвично бачити місто таким малолюдним. Там, де ще місяць тому на вихідних або просто у ввечері важко було пройти – тепер безлюдно. На площі Ринок практично усе зачинено, немає літніх майданчиків, немає й молоді, що зависала на фонтанах. І навіть голубів біля доміканського собору знайшлось тільки 2 штуки. Центр міста і усі прилеглі вулички відпочивають від навали туристів, а тому навколо тихо та пусто.

Відчинені лише деякі кафе, що пропонують каву або піцу на винос. Сувенірним крамничкам та книгарням так працювати не дозволили, як і п’яній вишні. А тому боротись з вірусом вишнівкою не вдасться.

Транспорт ще курсує але з деякими обмеженнями і не так часто, як до карантину. Машин теж практично немає, як і заторів. Від чого у місті стало чистіше повітря але можливо це лише здається.
Пересуватись пішки дозволено по одинціт або не більше двох людей разом, гучні зібрання також під забороною за чим слідкує поліція.

У місті побільшало велокур’єрів. У своїх жовтих та зелених рюкзаках вони поспішаючи розвозять замовлення. Карантин для них золота пора, адже це єдиний спосіб отримати замовлення не ризикуючи захворіти.
А от вуличні музиканти залишились без роботи, хоча ще є ті, що співають та грають у своє задоволення.

А ми тим часом ми піднялись до монументу героям небесної сотні. З гори, де його встановлено, добре спостерігати за містом. Тут ще зустрічаєш трішки туристів та місцеву молодь. З пагорбу відкривається чудовий вид на Домініканський собор та дахи Львова. Присівши на лавочки насолоджуєшся видами та тишою. Яку лише іноді переривають дитячі голоси зі спортивного майданчику поруч.

Цікаво, чи вплине цей карантин на Львів в майбутньому, чи будуть тут знову юрби туристів…. Я думаю будуть і це питання лише часу.